жити

Ответ от BaRS[гуру]
Жили колись-то два брати: один багатий, а другий бідний, що й не сказати. Цей бідний брат умер. Зостався у нього син, і він жив теж бідно. І спитався раз він у свого дядька: — А що, дядьку, як лучче жити: правдою чи неправдою?— Е-е-е!. . Де ти тепер найшов правду? Нема тепер правди на світі! Тепер скрізь одна кривда.— Ні, дядечку! Є правда — правдою лучче жити.— Ходім на суд.— Та чого ж ми таки підемо на суд? Лучче давайте підемо по дорозі і спитаємо чоловіка, якого зустрінемо; як скаже, так і буде. Ваша правда — уся моя худоба буде вам; моя правда — ваша худоба буде мені. Так спитаймо до трьох раз.— Ну, добре.І пішли вони дорогою. Ідуть, ідуть — зустрічається їм чоловік — з заробітків, чи що йшов.— Здоров, чоловіче добрий!— Здорові!— Скажи, будь ласкав, чоловіче, як тепер лучче жити: чи правдою, чи кривдою?— Е-е-е!. . Добрі люди! Де тепер ви правду найшли? Нема тепер її ніде на світі. Лучче жити кривдою, аніж правдою.— Ну, оце раз моя правда! — каже дядько. А небіж і зажурився, що йому прийдеться віддавати всю свою худобу дядькові. Ідуть, ідуть — зустрічається їмпан. А небіж і каже:— Ну, запитаємо ж цього пана. Цей уже всю правду розкаже: він грамотний і все знає.— Ну, добре.От порівнялися з паном і питають його:— Скажіть, будьте ласкаві, паночку, як тепереньки лучче жити: чи правдою, чи кривдою?— Е-е-е!. . Добрі люди! Де ви тепер найшли правду? Нема її ніде в світі; лучче жити кривдою, аніж правдою.— Оце вже і вдруге моя правда! — сказав радісно дядько. Небіж ще більше зажурився. Ідуть, ідуть — зустрічається їм піп. Небіж і каже:— Ну, поспитаймося попа, цей уже правду скаже — на те він і духовний. Цей як уже скаже, то так і буде.— Ну, добре!Як порівнялися з попом, питають його:— Скажіть, панотче, як тепер лучче жити: чи правдою, чи неправдою?— Е-е-е!. . Добрі люди! Де ви теперечки знайшли правду? Її тепер і в світі нема: лучче жити кривдою, аніж правдою.— Оце вже і втретє моя правда! — сказав радісно дядько. Нічого робити небожеві: віддав багатому дядькові всю свою худобу, а сам зостався голий, босий і голодний. Тяжко прийшлось йому жити. Бився, бився, сердешний, та й задумав повіситись — узяв він обривок та й пішов у ліс. Пішов та й дивиться на дерево — вибирає гілку, на якій би то повіситись. “Ото, думає собі, добра гілка — кріпка, а на оту сісти та, зачепившись, і повиснути б”.Він так задивився на дерево, що й не помітив, як вовк прибіг. Як уздрів його чоловік, кинувся мерщій на дерево, а обривочка й забув. Зліз на дерево та й сидить. Коли прибігають три чорти, а трохи згодом і четвертий, їх ватаг. І питає він своїх слуг:— Ти що сьогодні наробив?— Е.. . я такого наробив, що там хоч що хай роблять, — не справлять. У такім-то селі, у пана, я поробив так, що ізроду довіку не вгатять греблі. А пан лупить своїх людей, як скажений: багато їх буде у нас.— Добре ж ти зробив, та ще не так.— А як же?— Там посеред яру в лісі росте три дерева. Хто ті дерева зрубає та положить навхрест на греблю — вгатить.— О!. . Хто ж то чув, хто ж то й знав, що це так треба зробити!— Ну, а ти що зробив? — питає він другого.— Е.. . я такого наробив, що багато буде людей у наших руках. У такому-то городі всю воду повисушував, так що тепер там ні краплі нема, а носять її за тридцять та за сорок верст. Багато там пропаде людей!— Добре ти зробив, та ще не так, — каже ватаг.— А як же?— Як хто викопав той кущ малини, що росте посеред города, — буде вода на весь город.— О!. . Хто ж то й чув, хто ж то й знав, що треба це зробити!— Ну, а ти ж що зробив? — питає він третього.— Е.. . я такого наробив, що хай там хоч що не роблять — нічого не подіють! У такім-то королевстві у короля одна дочка, та я й тій поробив так, що хай хоч як лікують, нічого не подіють, буде наша.— Добре ти зробив, та ще не так.— А як же?— Хто відрубає глухого кутка та підкурить —