Автор Антонина задал вопрос в разделе Прочее о городах и странах
Слышала, что в Киеве затонул по ошибке архитектора целый район в 60х. Может кто знает подробности? и получил лучший ответ
Ответ от Людмила Смирнова[гуру]
Дамба, перекрывающая Бабий Яр, куда 10 лет сливали сточные воды с Петровских кирпичных заводов (пульпу) , начала разрушаться 13 марта 1961 года в 6.45 утра, а через 3,5 часа ее прорвало. Сперва вода, а после 14-метровая волна пульпы со скоростью около 5 м/сек хлынула на Куреневку, снося здания, людей, трупы и остатки гробов с близлежащих кладбищ.
Зона затопления пульпой Куреневки.
На переднем плане – территория стадиона «Спартак» ,
далее – здания по улице Фрунзе и территория депо имени Красина. 1961 год
Детский сад и частные дома.
Высота вала в районе ул. Фрунзе уменьшилась вдвое. Нынешняя улица Телиги превратилась в бурлящую реку. Трамвайное депо имени Красина – в озеро грязи. Стадион «Спартак» был настолько затоплен пульпой, что его высокая ограда едва виднелась. Утреннюю пробку, которая образовалась на Фрунзе, накрыло смесью глины, песка и воды.
Постепенно пульпа стала твердой как камень. Уже в таком виде ее высота достигала трех метров. Устояло здание Подольской больницы, на крыше которой жались друг к другу пациенты и случайные прохожие, которые успели спастись.
На площади около 30 гектаров было уничтожено все живое. Тела погибших извлекали на протяжении месяца. По официальным данным, Куреневская трагедия оборвала жизни 147 человек, по неофициальным – 1,5-2 тысяч.
Несколько недель после трагедии самолеты «Аэрофлота» меняли курс, чтобы пассажиры не смогли увидеть истинный размах бедствия.
…В Куреневской трагедии нередко видят «высшую кару» : люди решили строиться на могилах – и грязевой поток превратил в могилы дома живых. Но, пожалуй, лучше сказать так: катастрофа стала символом механического бездушия всей нашей управленческой системы. С этим бездушием горисполком решал за киевлян, что на месте Бабьего Яра – на костях и пепле сотни тысяч расстрелянных – должны стоять улицы и парк «культуры и отдыха» с аттракционами и танцплощадкой. Будто и лежат здесь не люди, и жить будут не люди… С этим бездушием, возведенным в высший принцип, власть «не замечала» предупреждений о скором бедствии. Оно же позволило на долгие годы засекретить катастрофу.
Неудачный проект «добило» вмешательство чиновников-дилетантов
Итак, проект гидронамыва, подготовленный людьми из далекой Москвы, был «доработан». Недооценили водоносность пород оврага. Не учли вероятности снежной зимы. Дамбы сделали земляные, а не из бетона. Для отвода жидкости из оврагов использовали слишком узкие трубы, которые не позволяли воде уйти, оставив принесенный грунт. Кирпичные заводы, перевыполняя план, работали в три смены – соответственно, и объем пульпы стал в три раза превышать расчеты. А в довершение всего – на тревожные сигналы никто не реагировал.
В начале марта 1961 тревогу начали бить простые киевляне: они увидели ручейки, текущие по дамбам. Но власти не встревожились до самого момента трагедии.
Памятник погибшим.
Погибших хоронили больше месяца и на разных кладбищах.
Был суд, материалы которого давно уничтожены. В тюрьму отправилось шестеро «стрелочников»:. Никто из городских чиновников на скамью подсудимых не сел.
Выводы комиссии были засекречены вплоть до 90-х годов. Музей Куреневской трагедии появился лишь благодаря киевлянке Лидии Ливинской, которая работала в депо в год катастрофы…
Источник:
45 років тому, 13 березня 1961 року (25 адара за єврейським календарем) в Києві відбулася Куренівська трагедія, що понесла, за різними оцінками, життя від півтора до двох тисяч чоловік. Офіційно київські власті визнали загибель 146 чоловік.
В районі Бабиного Яру прорвало греблю, за якою більше 10 років скупчувалися стічні води з Петровськіх цегляних заводів. Гребля почала руйнуватися рано вранці. Грязьовий вал заввишки 14 метрів (з 4-х поверховий будинок) понісся по вулицях району Куреневка, зносячи будівлі, людей, трупи з довколишніх кладовищ. Потоп продовжувався всього півтори години, але його наслідки були катастрофічними.
Висота валу в районі вулиці Фрунзе зменшилася удвічі, але і цього опинилося достатньо, щоб загинули сотні людей.
стадіон, що Граничить з Подільським спуском, “спартак” був затоплений шаром рідкої грязі з глиною настільки, що його високої огорожі не було видно, одночасно був затоплений трамвайний парк. Будівля Подільської лікарні встояла. Частина хворих рятувалася від затоплення на його даху. Висота захисної греблі була на десять метрів нижче за норму безпеки.
Історія Оболонського району - 45 років трагедії на Куреневке spu-obolon.kiev.ua Її стінки повинні були бути бетонними, а не земляними, і гребля не витримала.
Духовну підоснову трагедії кияни бачили ще в тому, що селевий потік мчав з Бабиного Яру, місця загибелі декількох сотень тисяч євреїв під час Другої світової війни. Власті міста в шестидесяті роки, добудовувавши піщано-глиняну пульпу над кістками загиблих з метою зрівняти це місце із землею назавжди, хотіли створити тут новий парк розваг.
Трагедію Бабиного Яру влади хотіли якнайскоріше стерти з пам’яті киян. Але Бабин Яр не дав цього зробити. На людей понісся руйнівний селевий потік, що поніс тисячі життів… Тут же, з метою уникнення політичного забарвлення події, на підприємствах були заборонені цивільні панахиди. Небіжчиків ховали «урозкид» на всіх міських кладовищах і навіть в області.
Що постраждали, позбулися житла, негайно отримали ордери на квартири - подія неймовірна для радянських часів, все ради того, щоб зменшити резонанс цієї події.
На траурній церемонії кілька днів тому, згадуючи Куренівський потоп, президент України Віктор Ющенко побіжно підняв питання, «чому і як це могло трапитися» . Що ж, у нас теж є відповідь на питання, чому ця трагедія відбулася саме в Бабиному Яру.
Джерело: midrasha.net В Гугле есть перевод.