Биография андрея малышко на украинском языке
Автор Алина Викторовна задал вопрос в разделе Домашние задания
Нужна биография Андрея Малышко (Малишко), не очень длинная, где-то на один листок и меньше, но достаточно интерестная. и получил лучший ответ
Ответ от Зарина Досова[эксперт]
Андре́й Само́йлович Малы́шко — украинский советский поэт, переводчик. Лауреат Сталинской премии (1947, 1951), Государственной премии СССР (1969), Государственной премии УССР им. Т. Г. Шевченко (1964).
Будущий поэт родился в местечке Обухов. В метрической книге за 1912 год есть запись: «Ноябрь. Родился — 2, крестился — 3. Имя — Андрей. Отец — крестьянин местечка Обухова Самуил Никитович Малишка и его законная жена Евгения Евстафьевна. Оба православные» [1].
В первый класс Обуховской трудовой школы Андрей пошёл в 1920 году. К этому времени от старших братьев Василия и Петра он научился читать и считать [2].
В 1927 году Малышко окончил семилетнюю школу в Обухове и поехал в Киев поступать в медицинский техникум, но опоздал на экзамены. Учащимся этого техникума он стал в следующем году [3]. Среди учителей Андрея были будущие заслуженные деятели науки УССР — хирург Михаил Сидорович Коломийченко и невропатолог Дмитрий Иванович Панченко [4].
Малышко Андрей Самойлович [1(14).11.1912, село Обухов, ныне Киевской области, — 17.2.1970, Киев] , украинский советский поэт. Член КПСС с 1943. Родился в семье сельского сапожника. В 1932 окончил литературный факультет Киевского института народного образования. Участник Великой Отечественной войны 1941—45. Печатался с 1930. В сборниках довоенного времени («Родина» , 1936; «Лирика» , 1938; «Рождение сынов» , 1939; «Жаворонки» , 1940, и других) М. раскрывает внутренний мир современника — строителя и защитника социализма. Поэмы тех лет («Ярина» , 1938; «Кармалюк» , 1940; «Дума про казака Данилу» , 1941) посвящены прошлому украинского народа. Идеей советского патриотизма проникнуты произведения, созданные в годы войны (сборники «Украина моя!» , 1942; «Слово о полку» , 1943; «Битва» , 1943; «Ярославна» , 1946; публицистика) . С фронтовой лирикой связаны написанные в 1945—47 поэмы «Сыновья» , «Любовь» , «Мария» , «Прометей» . Сборник «Лирика» и поэма «Прометей» удостоены Государственной премии СССР в 1947. В поэме «Это было на рассвете» (1948) поэт создал образ украинской колхозницы-труженицы. Тематически богата и философски насыщена лирика 50—60-х годов: сборники «За синим морем» (1950; Государственная премия СССР, 1951), «Что записано мной» (1956), «Полдень века» (1960), «Прозрачность» (1962), «Дорога под яворами» (1964; одноимённый цикл стихов из этой книги удостоен Государственной премии СССР, 1969), «Синяя летопись» (1968), «Август души моей» (1970). Поэзия М. тесно связана с украинским фольклором, романтически приподнята, музыкальна. Переводил сочинения А. С. Пушкина, А. Т. Твардовского, Янки Купалы и других. Выступал и как критик (сборник «Мысли о поэзии» , 1959, и другие) . Произведения М. переведены на многие языки мира. Депутат Верховного Совета УССР 3—5-го созывов. Государственная премия УССР имени Т. Г. Шевченко (1964). Награжден 2 орденами Ленина, 3 другими орденами, а также медалями.
Андрій Малишко
(14 листопада 1912 — 17 лютого 1970)
Андрій Малишко — поет-лірик від Бога. Його голос, то ніжний і схвильований, як перші слова кохання, то гнівний, сповнений пристрасті вибухової сили, не можна сплутати з чиїмось іншим. Навіть у ряду визначних талантів, яких дала українська поезія світові в двадцятому столітті — Максим Рильський, Павло Тичина, Євген Маланюк, Богдан Ігор Антонич, Василь Стус, — постать Андрія Малишка не блякне, вирізняється глибокою поетичною самобутністю, власним баченням світу, органічним єдинокорінням з народнопоетичною творчістю, інтимним тоном звучання, навіть коли він говорить про світові, загальнолюдські проблеми. А ще — пісенністю своєї лірики, тим, що кожен її рядок бринить за камертоном української народної пісні.
Звичайно, кожна людина, поет тим більше, формує себе сама. Та все ж і життя, особливо дитинство, де закладаються перші й найміцніші підвалини любові, духу, характеру людини, де батько з матір'ю, перші друзі, теж важить так багато в долі людській.
Дитинство поета було важким, хоча й благополучним. З тісної селянської хати в невеликому селищі Обухові неподалік Києва, де народився 14 листопада 1912 року, виніс він найперш незрадливу любов до рідної землі та матері, до рідної пісні та слова, промовленого «в колисці із лози, Щоб вічним окаянним боржником Його нести, страждати і любити». У тій хатині почув він уперше і думи Шевченкові...
Жилося родині Самійла Малишка не розкішне. Землі було дві десятини, а сім'я чималенька — тільки дітей одинадцятеро. Тож доводилося господареві і шевцювати, й на заробітки в Таврію ходити. От і малий Андрій пособляв чим міг. Ходив заможнішим по господарству помагати, грав на весіллях на гармонії, бо ж мав і талант музики.
Підрісши, пішов у семирічку, потім навчався в медичному технікумі. Та кликали його інші мрії, жив у юнаковій душі потяг до прекрасного, до пісні, до поезії. Тож і привів він Малишка на літературний факультет Київського інституту народної освіти (тепер — Київський університет ім. Т. Шевченка), де взяв його під своє могутнє крило Максим Рильський, який там викладав і вів літературну студію.
По закінченні ІНО деякий час молодий учитель викладає літературу в Овручі, на Житомирщині, пізніше працює в газеті «Радянське слово». У 1934 — 1935рр. служить у армії, а потім переходить на творчу роботу.
Потяг до творчості в Малишка прокинувся дуже рано і мав своєрідний характер. Мати поетова, Ївга Базилиха, як її звали «по-вулишному», чудово співала. Андрій Самійлович в «Автобіографії» (1959р.) згадував, що її пісні врізалися в пам'ять на все життя. Тільки ж одне в них не задовольняло хлопця: сумні кінцівки. Не могло його чуле серце миритися з трагічною загибеллю козака, якому чорний ворон очі клює... І тоді Андрій перекомпоновував пісню по-своєму: ні, не вбито козака — поранено, вилікували його добрі люди, та й повернувся він додомоньку.
А трохи пізніше почав і сам вірші складати, записувати до клейончатого зошита... Але батько, а був він людиною крутою, не вподобав синового захоплення.
Та жага віршувати, творити не вщухала, і, власне, вона його й повела з Обухова до Києва. Перші друковані вірші студента А. Малишка побачили світ на сторінках журналу «Молодий більшовик» (тепер — «Дніпро»). А потім з'являється колективна збірка трьох авторів — «Дружба» (1935), і вже наступного року виходить книжка віршів «Батьківщина», що засвідчила неабиякий талант молодого поета. Наступні збірки — «Лірика», «З книги життя» (1938), «Народження синів» (1939) та інші — стали щабелями помітного творчого зростання.
Тематика довоєнних творів різноманітна: праця хліборобів, події революції та громадянської війни, чудові пейзажні поезії, де картини природи гармонують з ліричним настроєм, з розквітом першого кохання («Зимове», «Пейзаж», «Дощ упав на край широкий»). Героям